Типова Форма П 3

Картинка

Добавил: admin
Формат файла: RAR
Оценка пользователей: Рейтинг (4,1 из 5)
Дата добавления: 24.01.2017
Скачиваний: 2450 раз(а)
Проверен Dr.Web: Вирусов нет

Скачать

Матеріал з Вікіпедії — типова Форма П 3 енциклопедії. Стабільна версія була перевірена 25 квітня 2017. Стабільна версія була перевірена 25 квітня 2017.

Типова Форма П 3

Зерно посівного жита використовується для виготовлення певних сортів хліба, пива, віскі, горілки та інших продуктів, також часом споживається в їжу цільне зерно, приготовлене у вигляді каші. Вид об’єднує понад 40 різновидностей.

Також вирощується гібрид посівного жита, отриманий при схрещуванні його з пшеницею — тритикале. Українське слово жито походить від прасл. Воно вважається похідним від пра-і. Посівне жито — однорічна трав’яниста рослина.

Як кормове вирощують також культурне багаторічне жито, одержане А. Державіним при схрещуванні дикого багаторічного жита з однорічним культурним посівним житом. 2 м і завдяки високій фізіологічній активності легко засвоює з ґрунту поживні речовини з важкорозчинних сполук.

Коли насіння загортається глибоко, жито закладає два вузли кущіння: перший — глибоко, а пізніше другий — близько до поверхні ґрунту, який стає головним. Листки шорсткі, покриті восковим нальотом. В основі пластинки міститься короткий язичок і короткі голі або слабоопушені вушка. Колос у жита остистий, незакінченого типу — на верхівці стрижня немає кінцевого верхівкового колоска.

Стрижень колоса сплюснутий, опушений, членики опушені. Колоски в основному двоквіткові, рідко три-, чотириквіткові. Остюки притиснуті до колоса або розходяться в боки. За формою він залежно від сорту буває призматичним, веретеноподібним, видовженоеліптичним.

Подробный комментарий на «Типова Форма П 3»

Колос у посівного жита залежно від сорту різної щільності. 35 та нещільним колосом — типова як 32 колосків. Зерно 3 п за форма, формою, забарвленням.

Типова Форма П 3

За забарвленням розрізняють зерно біле, зеленувате, сіре, жовте, темно-коричневе. Малої Азії і подекуди на Близькому сході. Перші спроби вирощування жита відносяться до 3-го тисячоліття до н.

Воно вирощувалося у невеликих обсягах у багатьох місцях на територіях сучасної Туреччини, Вірменії та Ірану. Після цього жито було невідомо протягом довгого часу, поки в 1500—1800 роках до н.

На території Східної Європи в межах розселення слов’янських та балтійських народів жито спочатку було відоме як бур’ян на посівах пшениці і лише пізніше, на межі нашої ери, воно почало вирощуватись як самостійна культура. З Середніх віків жито почало вирощуватися у великих обсягах як головна хлібна культура як в Центральній, так і у Східній Європі. З усіх злакових культурне жито є найбільш морозостійким — росте на півдні Ґренландії, на півночі Скандинавії, та в Гімалаях до висоти 4250 метрів. Тому вважають, що входження жита в культуру пов’язане з розповсюдженням землеробства на північ Європи.

Озиме жито — типова перехреснозапильна рослина. Щоб не допустити перехрещування, необхідно дотримуватися просторової ізоляції: для диплоїдних сортів вона повинна бути не менше 200—300, тетраплоїдних — 500—1000 м. З рекомендованих сортів диплоїдного озимого жита в Україні поширені такі: Богуславка, Боротьба, Воля, Київське 93, Київське 90, Ніка, Харківське 95, Хакада та ін.

Типова Форма П 3

Верасень, Древлянське, Пуховчанка, Харківське 98 та ін. Жито вирощується типова Форма П 3 в Центральній, Східній та Північній Європі.

Район вирощування простягнувся від півночі Німеччини через Польщу, Україну, Білорусь, Литву до центральних районів Росії. Також жито вирощується в Канаді, США, Аргентині, Туреччині, Казахстані та Китаї. Переважно кожна країна вирощує його для власних потреб, оскільки споживання жита у світі знижується і міжнародна торгівля ним майже відсутня.

Выводы

Навіть у разі експорту жито вивозиться в незначних обсягах лише до сусідніх країн. Так, лише в Росії виробництво жита знизилося з 13,9 млн тонн в 1992 році до 3,4 млн тонн в 2005 році, в Польщі з 5,9 до 3,4 млн тонн тощо. У квітні 2017 року повідомлено про розшифрування науковцями Технічного університету Мюнхена та Інституту імені Лейбніца геному жита. Жито є дуже вразливим до грибів роду ріжки, зокрема ріжків пурпурових.

Ураження цими грибами викликає хворобу з однойменною назвою. Завдяки сучасним методам культивації можливий вплив хвороби на здоров’я людей зведено до мінімуму. Етимологічний словник української мови: В 7 т. Етимологічний словник української мови: В 7 т.

Artikel Starch und Starch, Composition. Німецькі вчені повністю розшифрували геном жита. Цю сторінку востаннє відредаговано о 14:58, 25 квітня 2017. Особенность операции хранения заключается в том, что право собственности на переданные вещи сохраняется за поклажедателем.

Таким образом, одни и те же материальные ценности подлежат инвентаризации одновременно у двух субъектов хозяйствования. В данной статье остановимся на особенностях проведения инвентаризации хранителем и поклажедателем, а также коснемся вопросов урегулирования возможных несоответствий, возникающих между сторонами по результатам инвентаризации. Инвентаризацию материальных ценностей на хранении условно можно рассматривать как сверку между поклажедателем и хранителем.

69 предписан определенный порядок ее проведения, то в отношении того, по чьей инициативе и в каком порядке должна проходить «сверка» ценностей, нормативные документы умалчивают. 69 следует, что при проведении инвентаризации материальных ценностей, переданных на хранение, поклажедатель и хранитель «не пересекаются» между собой: активы, переданные на хранение подлежат инвентаризации в общем порядке, а полученные и числящиеся на забалансовых счетах инвентаризируются в порядке и сроки, предусмотренные для собственных ценностей. 69 ничего не сказано о взаимодействии при проведении инвентаризации хранителя и поклажедателя, обратимся в таком случае к нормам ГКУ, регулирующим юридическую сторону взаимоотношений по договорам хранения. Товарный склад обязан предоставлять поклажедателю возможность осматривать товар в течение всего времени хранения2.

Если предметом хранения являются вещи, определенные родовыми признаками, то поклажедатель должен иметь возможность брать пробы, а хранитель должен принимать меры, необходимые для обеспечения сохранности принятого на хранение товара. Из сказанного можно сделать следующий вывод: поклажедатель может инициировать проверку наличия переданных на хранение ценностей по своему усмотрению. 158 применяется исключительно государственными предприятиями, которые приватизируются или имущество которых передается в аренду.